11 – 31 серпня
Одеський музей Західного і Східного мистецтва
11 серпня о 15:00 Одеський музей Західного та Східного мистецтва спільно з Dymchuk Gallery та NT-Art Gallery запрошує на відкриття виставки Юрія Єгорова. Виставка проходить у рамках фестивалю “Odessa classics”. Куратор – Анатолій Димчук.
«У морі, в полях, в нічному небі є вже відчуття нескінченності. Найбільше в морі. Море – це зримий образ нескінченного. Розуміти нескінченність для мене неможливо, можна тільки знати про те, як далеко від нас зірки. Пластична структура моря – поступово зменшувана пасочка хвиль на цій гігантській сфері – і робить його Образом нескінченності, образом чарівним: з його запахами терпкої свіжості водоростей, з таємницею і жахом його глибин, криком чайок і нескінченною лякаючою красою його мешканців. Все разом це породжує образ Всесвіту і ідею Грандіозності. Не так вже й багато художників були стурбовані цими ідеями або надихалися ними. Можливо, це моє приватне відчуття – в пейзажах Сезанна і Ван Гога є відчуття Всесвіту. Ідея грандіозності – здебільшого створена Вагнером і Шостаковичем, і багато чим у Бетховена; і обидві ці ідеї у Баха. Знову ж таки, я можу помилятися, але всі останні симфонії Чайковського – це драма між Повинним і Дійсним, Шопен – нескінченне оплакування Можливого…»
Юрій Єгоров
Юрій Єгоров – ключова постать для українського мистецтва ХХ століття. Майже всю свою творчість він присвятив Одесі, вивченню її унікального ландшафту та духу. Яскраві морські пейзажі та метафізичні натюрморти Єгорова давно стали невід’ємним символом міста.
Юрій Єгоров починав свою художню практику під впливом суворого стилю, але переїзд до Одеси в 1955 році цілковито змінив його підхід до живопису. Сюжети, близькі до соцреалізму, та приглушені відтінки змінили яскраві, сонячні кольори та тяжіння до базових геометричних форм. На основі цих рис і кристалізувався неповторний стиль Єгорова, для якого портрет чи пейзаж є не простим відображенням дійсності, а універсальним знаком, через який художник пізнає світ.
Не викликає сумнівів те, що без Юрія Єгорова не відбувся б один з найвизначніших культурних феноменів Одеси. Мова про одеський нонконформізм 60-х – 80-х років, члени якого не лише зазнали впливу Єгорова, а й були в найтісніших професійних та особистих зв`язках зі старшим колегою. Валентин Хрущ, Станіслав Сичов, Віктор Маринюк – це лише кілька художників, чия творчість позначена єгоровським впливом.
Важлива риса, що проходить крізь усі численні роботи Єгорова, – це тонка музикальність. Вона нечасто виявляється на сюжетному рівні, проте завжди присутня в його винятковій увазі до ритму та гармонії. Нескінченно повторювані у різних варіаціях мотиви разом формують симфонічний характер корпусу його полотен. Гармонія як вираз повноти перейшла з музики до живопису Єгорова як ключовий світоглядний елемент.
Для Єгорова музика – це вираз нескінченності Всесвіту. Символічні образи, які художник створює як вираз власної екзистенційної напруги, зрештою мають єдину мету: віднаходження світової гармонії.
Юрій Єгоров (1926 – 2008) народився в Сталінграді. У 1948 році закінчив Одеське художнє училище, в 1952 – Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна, а в 1955 – Ленінградське вище художньо-промислове училище ім. В. Г. Мухіної. Протягом двох років викладав у Одеському художньому училищі (1955 – 1957). У 1990-х був ректором одеської недержавної Академії мистецтв. Роботи зберігаються у збірках Національного художнього музею, Одеського та Миколаївського художніх музеїв, Музею Зіммерлі (США), Третьяковської галереї (Росія) та в численних приватних колекціях.
